Вокзальна площа

Вокзальна площа — перше, що бачать щодня десятки тисяч людей, які приїжджають до Києва. Через проблеми з транспортом, відсутністю озеленення та загальною розрухою часто її хочеться бачити вперше і востаннє. Щоб Вокзальна площа стала комфортним та привабливим місцем, на курсі з урбан дизайну розробили проєкт її реконструкції.

Історія

Першу будівлю товарно-пасажирського вокзалу збудували у 1870 році в стилі староанглійської готики. Водночас з'явилась Вокзальна площа, а поруч — завод Доната, який з часом перетворився на «Ленінську кузню». У 1913 році населення Києва зросло вп'ятеро, тому вокзал довелось реконструювати. Тоді з'явилась ідея з'єднати два паралельні вокзали надземним переходом, але грошей вистачило лише на тимчасову, одноповерхову будівлю.

Ту будівлю, яку ми бачимо сьогодні, збудували у 1932 році за проєктом Олександра Вербицького. У 1930-х роках поруч з вокзалом будують Теплоенергоцентраль-3, яка забезпечувала електроенергією залізничний вузол та «Ленінську кузню». У 1955 році будують платформи приміської електрички, а в 1960-му — станцію метро. У 2001 вокзал реконструювали: з'явився південний термінал та недобудований паркінг.

1874 рік

1868 рік

1945 рік

Дослідження

Вокзальна площа розташовується на території історичного району Паньківщина, який тягнеться від бульвару Шевченка вздовж схилу Ботанічного саду імені Фоміна до річки Либідь. Ця заміська територія бере свою назву від Василя Паньковича — намісника, який в 1516–1577 роках на цій території управляв садибним господарством київського митрополита. З 1764 землі митрополита перейшли у володіння держави, і Паньківщина почала розвиватися як сільська околиця Києва. У 40-х роках 19 століття після будівництва університету, Паньківщина поступово стає студентським районом. Жилянська і Маріїнсько-Благовіщенська (зараз Саксаганського) стають головними вулицями району та зв'язують вокзал і центр міста. На початку 20 століття Паньківщина набуває статус престижного району, наповненого магазинами і прибутковими будинками. Багато будинків тут зараз мають статус національних і місцевих пам'яток архітектури. Переважна більшість з них розташовується в межах вулиць Володимирської, Пушкінської, Антоновича і Великої Васильківської.

Сьогодні ж район виглядає неоднорідно. У західній частині переважають залишки промислової зони, в центрі — житло та освітні заклади, а в східній частині — офіси. Із заходу до північної частини Паньківщини проходить річка Либідь, яка відкрито протікає в бетонному руслі, та вздовж якої переважають незабудовані промислові території та новобуди-багатоповерхівки. Фасади в районі здебільшого нудні чи неактивні, дружні та активні фасади розташовуються навколо площі Льва Толстого та на вулиці Велика Васильківська. Значна частина території є відкритою та доступною для пішоходів, проте практично усі квартали біля вокзалу та ближче до центру є закритими чи мають обмежений доступ. Найбільша концентрація дерев спостерігається в районі Шевченківського парку та Ботанічного саду, а найменша чи майже повна їхня відсутність — у районі вокзалу та Старовокзальної площі. Також навколо Вокзальної площі майже відсутня публічна інфраструктура.

Мобільність

Вокзальна площа є одним з найбільш завантажених транспортно-пересадкових вузлів міста. Звідси відправляються приміські, міжміські та міжнародні потяги й автобуси, громадський транспорт та трансфер до аеропорту Бориспіль. Водночас територія Вокзальної площі та інфраструктура, що розміщена на площі та навколо неї, не відповідають вимогам комфорту та безпеки.

Трамвай зупиняється на відстані 450 метрів від входу в Центральний вокзал, маршрут до нього пролягає через неінклюзивний перехід з хаотичною торгівлею. На території площі відбуваються постійні конфлікти між громадським транспортом, індивідуальними автівками та пішоходами, і тут геть відсутня велоінфраструктура. Натомість майже вся територія площі перетворена на хаотичну парковку.

Конфлікти між пішоходами, громадським транспортом та автівками

Насамперед, ми зробили безконфліктні маршрути для пішоходів від вокзалу до станції метро та приміського вокзалу, до північних платформ приміських електричок, вулицею Петлюри і в напрямку вулиці Толстого. Так пішоходи отримують безпечний та комфортний зв'язок з основними точками тяжіння під час пересадок.

Вздовж Вокзальної вулиці ми додали велодоріжки, які закінчуються велопарковкою. Цей веломаршрут може стати відокремленням від маршруту Солом'янка-Центр, який передбачено велоконцепцією Києва.

Зараз Вокзальну площу часто використовують для транзиту в разі корків на вулиці Льва Толстого та Жилянській. Через це на площі збільшується кількість конфліктів між громадським транспортом та приватними автівками. Ми закрили в'їзд з вулиці Симона Петлюри для індивідуального транспорту і дозволили його лише для громадського транспорту. Також повернули на площу трамвай, який там їздив до 1996 року.

Індивідуальний транспорт потрапляє на площу вулицею Вокзальною з боку вулиці Толстого окремою смугою без будь-яких конфліктів з іншими учасниками дорожнього руху. Поруч з Вокзальною вулицею розташовано недобудований двоповерховий паркінг, який ми використали для тимчасової та довготривалої парковки.

Озеленення та водовідвід

Наразі на Вокзальній площі немає жодного дерева, а кілька невеликих клаптиків газону з чагарниками відрізані від людей проїзною частиною. Через відсутність достатньої кількості озеленення площа перегрівається влітку, продувається вітрами в холодну пору року та є естетично непривабливою. Під час дощу калюжі та струмки перешкоджають руху людей та транспорту, а потім без очищення потрапляють у міську каналізацію, а звідти до міських річок. Щороку зливи стають сильнішими, і з невпинними змінами клімату таких злив ставатиме дедалі більше.

Наявні зелені зони

Напрямок руху води та калюжі під час злив

Одним зі способів вирішення цих проблем є осмисленне управління потоками дощової води. Зелені зони з успіхом приймають, очищують та відводять дощову воду в екстремальні зливові періоди. До того ж ця вода йде на полив зелених насаджень та створення зелених зон для відпочинку.

У місцях скупчення дощової води ми влаштували зелені смуги з рослинами придатними до підтоплення під час злив. Коріння рослин та ґрунт очищають воду і далі зеленими зонами обабіч площі вона потрапляє до річки Либідь. Вздовж очисних зелених зон та основних пішохідних маршрутів ми додали алеї з деревами. Вздовж вулиці Петлюри сформували бульвар, який поєднує Вокзальну площу з Ботанічним садом, а всередині смуг громадського транспорту влаштували сквери з відкритим ґрунтом для затінку та створення комфортного мікроклімату.

Публічний простір

Ми проінтерв'ювали користувачів площі, щоб виявити їхні найбільші проблеми та потреби на території. Дізнались, що, незважаючи на відносно великі розміри площі та значну кількість людей, які бувають тут щодня, на ній нічого робити: мізерний вибір місць, де можна поїсти, відсутні місця для проведення дозвілля або відпочинку, комфортні та доступні базові сервіси, які б постійно працювали. Користувачі часто скаржились на відсутність безпечного місця для очікування, на поганий громадський транспорт, на неможливість бодай щось знайти на вокзалі та навколо нього, та часті конфлікти з небажаними групами користувачів.

Щоб зменшити конфлікти між користувачами, ми прозонували площу і виокремили території під конкретні функції. Велика пішохідна площа стане комфортним та безпечним громадським простором, де люди проводитимуть час в комфортних умовах. Зупинки транспорту та зони очікування захищені від погодних умов навісами та зеленими насадженнями.

Облаштування громадського простору

Квартали навколо

Вокзальна площа оточена залізничними коліями, паркінгом-довгобудом, ринком, промисловою зоною, хаотичною автостанцією та захаращеними цехами «Ленінської кузні». Усі ці території недоступні або непривітні для перебування пішоходів і утворюють широкий бар'єр, що відокремлює Вокзальну площу від решти території Паньківщини.

Наявне зонування території

Щоб повернути на територію навколо площі життя, насамперед, ми пропонуємо збільшити кількість зв'язків через цю територію. Вулицю Старовокзальну та трамвайний маршрут продовжуємо вздовж залізничних колій та об'єднуємо їх з виїздом на вулицю Льва Толстого.

Два великі квартали розміром 350×380 м. розділяємо новими зв'язками на менші за розміром, близько 150×150 м. Це покращить доступність прилеглої до Вокзальної площі території. Менший розмір кварталів дає можливість створити більшу кількість активних фасадів на перших поверхах та робить квартали зручнішими для прогулянок.

Продовження Старовокзальної вулиці, нові зв'язки та будівлі

Наповнення кварталів

Нові квартали довкола Вокзальної площі ми наповнили мультифункціональною забудовою, яка має задовільняти потреби киян сьогодні та сприяти розвитку міста в майбутньому. Активні фасади та перші поверхи, змішана комерційна та житлова забудова, створення громадських місць та нових міжквартальних зв'язків наповнять життям захаращені та непривітні нині території.

Повернення трамваю, відкриття другого виходу зі станції метро «Вокзальна», а також компактне розміщення та перенесення автостанції ближче до залізничного вокзалу перетворить Вокзальну на головний транспортний вузол міста.

Наявність господарчого ринку та великого «Еко-маркету» свідчить про актуальну потребу в торговельних площах у цьому районі. Ми пропонуємо слідувати прикладу багатьох західноєвропейських столиць, де головний транспортний хаб поєднується з торговельно-розважальними центрами.

Либідь

Біля Вокзальної площі в бетонному колекторі протікає річка Либідь. Вона забруднена вздовж усього русла та частково закрита для доступу. Через закриті в колектори річки та неконтрольоване водовідведення Київ щороку затоплюють зливові води. Повернення річці природного вигляду — один зі способів запобігання цим проблемам у майбутньому. Це пом'якшує кліматичні умови, зменшує кількість закритої асфальтованої території, вивільняє потенціал ґрунтів для відводу, поглинання, очистки та подальшого відведення води до річки — це покращує екологію, а в разі значних опадів захищає ділянки міста від паводків.

Наявний стан Либіді

Ми повернули природну форму русла річки, щоб сповільнити рух течії та зробити територію навколо привабливішою. Вздовж нового русла створили буферну зону для нового пішохідного та велосипедного зв'язку. Вздовж оновленого русла річки всередині кварталів створили кілька рекреаційних парків.

Природне русло Либеді та новостворені рекреаційні парки

Виклики міста

За останні п'ятдесят років населення Києва зросло майже вдвічі. Київ з'явився на мапі іноземних туристів, і щороку його відвідує 2 млн туристів з-за кордону на додачу до 3-х млн туристів з інших регіонів України. Але хоч кількість користувачів Вокзальної площі значно збільшилась, з 60-х років минулого століття вона принципово не змінилась і застаріла вже як морально, так і технічно.

Проєкт реконструкції Вокзальної площі показує напрямки, в яких повинна розвиватись площа головного транспортного вузла столиці в новому столітті. Насамперед, це відповідність сталим видам мобільності, де пішохід є головним користувачем простору, а громадський транспорт є головним видом міських перевезень. Використання сталих видів озеленення та бережне ставлення до екології з відновленням природного русла річки Либідь та розвитком рекреаційних парків навколо. Створення комфортного громадського простору, де користувачі задовольнять базові потреби в їжі, безпеці та відпочинку. Тоді Вокзальна площа стане не лише зручним пересадковим вузлом, але й відповідатиме на виклики розвитку, які стоять перед сучасним містом.

Над проєктом працювали

Куратор
Максим Головко

Архітектор
Олена Мельник

Лектори
Олександр Щеглов, просторові дослідження
Юрій Грановський, соціологічні дослідження
Антон Олійник, архітектура
Віктор Петрук, транспортне проектування
Дмитро Беспалов, транспортне моделювання
Дімітра Теочарі, ландшафтна архітектура
Семен Поломаний, ландшафтна архітектура
Максим Коцюба, ландшафтна архітектура
Олександра Сладкова, впровадження проектів
Дмитро Гурін, адвокаційні кампанії
Євген Петрощук, міські проекти

Студенти
Сергій Балог
Діана Бортник
Олег Бурлачук
Діана Даюб
Олександр Калінчук
Олександр Кащавцев
Юрій Линов
Михайло Михальченко
Віталій Мойсеев
Георгій Петренко
Богдан Пилипишин
Сергій Плашенко
Олександр Погребенний
Вадим Радченко
Віталій Селик
Сергій Ткаченко
Павло Шатохін
Ілля Царенко

Проєкт розробили
на курсі Урбан дайзан
восени 2019 року
в Projector